Лівацькі
сили у своїй боротьбі з християнством часто використовували закид,
буцімто християнство подавлює, репресує сексуальність. Але реалії
сьогодення є такими, що саме представники ліво-ліберального табору,
зокрема феміністи чинять справжню наругу над людською природою стосовно
взаємин між статями. В історії християнства дійсно траплялися випадки
занадто песимістичного і невиправдано аскетичного погляду на
сексуальність. Зазвичай вони були супутниками тієї чи іншої гетеродоксії
— від гностичних впливів на раннє християнство до протестантського
пуританства. Інколи нав'язування мирянам хибного аскетизму було
елементом сумнівного душпастирського підходу в межах ортодоксального
християнства. Схоже, сучасні ліваки прагнуть перевершити не лише
священиків, які забували, що їхня паства це миряни, а не монахи, але й
ранніх гностиків.
Боротьба з “сексизмом”, “об'єктивацією”, “культурою зґвалтування” і
тому подібними речами сьогодні набуває особливо абсурдних форм і
закріплюється на рівнях не лише публічного дискурсу, але й
законодавства. Чого тільки вартий нещодавно прийнятий у Швеції закон про
“згоду на секс”. Про те, які закони можуть приймати років через десять,
свідчить риторика, котра сьогодні панує у західних університетах та
ЗМІ. Комплімент, тривалий погляд, елементарний вияв ввічливості — все це
сьогодні може бути проінтерпретованим як сексуальне домагання і ледве
не замах на зґвалтування.
Кидається у вічі, що низка тем сучасного фемінізму постає як
своєрідна пародія на здоровий, християнський підхід до взаємин між
статями (тут можна говорити навіть не про християнський підхід, а про
природний, оскільки його основи закладені в самій природі людини і їхнє
вираження легко простежити у низці нехристиянських традиційних культур).
Чоловік справді не повинен проявляти надмірної уваги до жінки, на якій
не планує одружуватися, і явно не має наповнювати публічний простір
вульгарністю. Але те, що впроваджують феміністи, не має ніякого стосунку
до моногамності й інтегрального розуміння сексуальності.
У одній із енциклік Папа Пій XI писав, що Бог “освятив і установив
ідеальне єднання статей лише у подружжі”, передбачивши при цьому “різний
ступінь контактів [між статями] у сім'ї та суспільстві” (Divini illius
Magistri, 68). Ці короткі формулювання прекрасно передають основні
засади культури спілкування між статями. З одного боку — творення й
існування подружжя як єдиний простір для безпосереднього вияву
сексуальності. З іншого боку — “різний ступінь контактів”. Будь-які
свідомі сексуальні імпульси відносно жінки, яка не є дружиною, є
неприпустимими. Водночас сама природа налаштовує чоловіка на ввічливість
та певний рівень опіки у взаєминах із іншими жінками. Сучасний фемінізм
бачить у першому (культурі шлюбу) прояв “патріархату”, фактично
зневажає моногамність і одночасно очорнює друге (культуру, побудовану на
врахуванні різниці між статями).
Гадаю, всіх християн має турбувати частина того, що турбує сучасних
феміністок. Для людини, закоріненої у здоровому розумінні сексуальності,
не можуть бути прийнятними ні дійсні сексуальні домагання, ні брак
скромності і пошани до того, що є інтимним, ні використання оголеного
жіночого тіла у рекламі. Одначе християнство протиставляє цим речам
прості і послідовні істини: сексуальність адекватно розкривається лиш у
інтимному союзі двох, жінка має належати одному
чоловіку, чоловік — мати одну жінку. Також християнство рахується зі
слабкістю людини і намагається не заперечити природу, а облагородити її
благодаттю. Фемінізм, натомість, тавруючи згадані речі, відкидає і те,
на основі чого можливе їхнє адекватне несприйняття.
Відтак позиція “борців проти об'єктивації” потрапляє у лабіринти
суперечностей і врешті-решт виявляється у прагнення заперечити, подавити
людську природу.
Фемінізм, як і інші лівацькі доктрини, є накопиченням абсурду. А
результати втілення абсурдних ідей можуть триматися купи лише за умов
тоталітаризму. Єдине місце, де феміністичні ідеали можуть цілком
втілитися в життя, — це концтабір.
Ігор Загребельний Авторська колонка
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар