Святе
Письмо навчає: любов керується своїми законами, які обов’язково треба
відкрити. Існує великий ризик не розуміти відмінності між закоханістю і
любов’ю. Однак, тут слід бути обачними.
Закоханість стає любов’ю тоді, коли ми починаємо дбати про особу, з
якою перебуваємо, коли починаємо брати участь в її житті, коли
перестаємо чогось очікувати і вчимося давати. Любов вимагає зусиль та
зрілості і не визнає обхідних шляхів.
У книжці «Про мистецтво любові» Еріх Фромм пише: «Суть любові полягає
в тому, щоб працювати для чогось і спричинятись, щоб щось зростало;
любов і праця – це нерозлучні речі. Любиш те, для чого працюєш, і
працюєш для того, що любиш».
Любов починається з того моменту, коли ми починаємо тверезим поглядом
дивитись на закоханість, долучаючи волю і розум до серця і відчуттів.
Я часто жартую, що люди, котрі хочуть взяти шлюб, не можуть бути
закохані один в одного! Цим я хочу сказати, що вони повинні на той час
вже пройти період ейфорії, під час якого бачиш тільки найкраще у своєму
партнерові/партнерці, і взагалі не бачиш його/її недоліків.
Рішення заснувати сім’ю і починати спільне життя ми маємо приймати
лише тоді, коли не боїмось визнати своїх обмежень і усвідомлюємо
обмеження іншої особи.
Якщо хтось вважає, що любов може розвиватись спонтанно, то
помиляється. Звичайно, що любов потребує моментів піднесення, спокуси,
еротизму, елементів несподіванки, але виключно в рамках реальності і
вірності.
Мій брат зможе зробити добре вино тільки завдяки важкій праці і
великому досвіду людини, котра добре знає ритм і нюанси виноробної
справи. З дикого винограду доброго вина не вийде!
З яким труднощами слід рахуватись?
У Книзі Буття йдеться про тягар вагітності. Не йдеться лише про
фізичну вагітність (вона надзвичайно вимоглива, і про це добре знають
усі матері!), але й про вагітність духовну.
Вступити в зв’язок з іншою особою означає відмовитись від частини
себе, а також необхідність зносити родові болі, пов’язані із фактом
з’єднання двох окремих індивідів. Початок спільного життя вимагає
прийняти логіку вагітності, сповнену дрібних щоденних справ,
встановлених звичок, а часто і негативних впливів родинного дому;
вагітності, яка розпочинається тут, а в іншому місці має своє
завершення.
Відповідно до Книги Буття, одним із наслідків надмірної пожадливості є
використання сексуальної пристрасті як інструменту влади. Між чоловіком
і жінкою встановлюється зв’язок, що характеризується домінацією і
оманою. Усі чоловіки та жінки в подружжі добре знають, що любов – це
насправді важка штука!
Однак, попри так мало романтичних місць в Книзі Буття, знаходимо
підтвердження, що можна кохати один одного впродовж усього життя, можна
жертвувати себе іншій людині, можна спільно зростати. Двоє стають одним
тілом – не сумою двох одиниць, двох самотніх осіб, а глибоким
порозумінням, яке дає змогу вистояти в період агонії (цим красивим
грецьким словом описуються зусилля спортсмена).
Пригадай собі
Наскільки сильно я закохався/закохалась? Що саме подобалось мені в
стані закоханості? А що – ні? Якщо я закохувався/лася багато разів, що в
мені залишилось від цього відчуття, що розвинулось? Зусилля для життя в
любові до тебе для мене є заохоченням робити більше, чи ж відмовитись
від неї?
Якою мірою змінилась ваша любов? Які твої риси спричинили до того, що
я в тебе закохався/лася? Які твої риси спричиняють те, що я люблю те,
ким ми стали?
Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами Deon.pl
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар