ПОДРУЖЖЯ=СІМ'Я=РОДИНА=НАЦІЯ


неділя, 9 жовтня 2016 р.

09.10.2016р. Б. / “Боронив Божі права та національні ідеали”, або життєпис отця Макарія Каровця

Постать  отця  Макарія  Михайла  Каровця,  ЧСВВ, стоїть  дещо  осібно  серед  життєписів  інших  визначних  особистостей,  якими так  багата  історія  Церкви  у  минулому  столітті.  Священик-біритуаліст,  військовий  капелан,  журналіст,  науковець  і  публіцист,  протягом  понад  сорока  років  служіння  він  незмінно  проявляв  себе  сумлінним  трударем,  за  що  б  не  брався.  «Незважаючи  на  надзвичайно  важкі  умови,  в  яких  жив  і  діяв,  зробив  він  дуже  багато  для  свого  народу,  Церкви  і  Чину» – писав  про  співбрата  отець  Дам’ян  Богун (1910 – 2008).

Михайло  Каровець  побачив  світ  14 листопада 1873 р. у  Перемислові  Сокальського  повіту  (тепер – село  Перемисловичі  Сокальського  району  Львівської  обл.).  До  Чину  св. Василія  Великого  вступив  у  червні  1891-го,  прийнявши  монаше  ім’я  Макарій.  Рукоположений  на  священика  28 серпня 1898 р.  Душпастирську  працю  розпочав  у  1901 р.  в  Дрогобичі,  упродовж  наступних  тринадцяти  років  перебуваючи  по  різних  василіанських  обителях  Галичини.  Першу  світову  війну  зустрів  катехитом  у  Дрогобицькій  державній  ґімназії  імені  Франца  Йосифа  І.

Світова  війна,  а  слідом  за  нею  визвольні  змагання  спричинилися  до  драматичних  змін  у  житті  галицького  краю  загалом  та  кожного  його  мешканця  зокрема.  Не  стояла  осторонь  тих  подій  і  Церква:  немало  священнослужителів  обрали  однострій  військових  капеланів аби  духовно  провадити  тих,  хто  взявся  виборювати  волю  Україні  зі  зброєю  в  руках.  У  лавах  Української  Галицької  Армії  (УГА)  служили  понад  90  греко-католицьких  священиків,  близько   десяти  з  них  належали  до  Згромадження  василіан.  В  числі  останніх  українськими  вояками  опікувався  й  отець  Макарій,  котрий  швидко  здобув  авторитет  одного  з  найдосвідченіших  капеланів  у  збройних  силах.

Протягом  1918 – 1920 рр.  отець  Макарій Каровець,  ЧСВВ,  душпастирював  серед  вояків  1-ої  бригади  УСС  у  складі  2-го  корпусу  УГА,  створеної  на  базі  Леґіону  Українських  січових  стрільців  під  командуванням  отамана  Осипа Букшованого  (1890 – 1937).

Священнослужитель  сповняв  пастирський  обов’язок,  ділячи  з  воїнами  усі  тяготи  солдатського  життя  й  нераз  буваючи  за  крок  від  смерті.    Під  тиском  переважаючих ворожих сил  армія  Західноукраїнської  народної  республіки  змушена  була  спершу  перейти  Збруч,  опинившись  на  теренах  Наддніпрянщини,  а  пізніше,  знекровлена  необхідністю  поборювати  одразу  декількох  потужних  супротивників  (поляків,  більшовиків,  білогвардійців)  й  зовсім  припинила  боротьбу.  Більшість  її  солдатів  та  офіцерів  перейшли  на  польську  територію,  де  були  інтерновані.  Проте,  отець  Макарій  вчинив  інакше:  він  усвідомив,  що  його  духовної  опіки  потребують,  так би мовити,  тут  і  тепер  вірні  Католицької  Церкви  на  підконтрольній  совєтам  території.

Так  розпочалося  майже  десятилітнє  служіння  отця-василіанина  на  теренах  Кам’янецької  дієцезії  Римо-Католицької  Церкви  (нині – Кам’янець-Подільська  дієцезія  РКЦ),  відновленої  за  гетьманату  Павла  Скоропадського (1873 – 1945)  восени  1918 р.  Служіння,  здійснюване  для  вірних  двох  обрядів – східного  та  латинського.  Отець  Каровець,  назвавшись  перед  совєцькими чиновниками  австрійським  громадянином,  не  покладаючи  рук,  трудився  на  парафіях  Вінничини  (Жмеринка,  Браїлів,  Озаринці,  Могилів-Подільський).  Однак  брутальний  наступ  на  релігію  й  Церкву  під  радянським  режимом  чимраз  більше  утруднював  працю  для  добра  подільських  католиків.  Кінчилось  все  тим,  що  в  листопаді  1929-го  влада  депортувала  отця  Макарія  до  Польщі.  Покинувши  Наддніпрянщину,  священик  подав  до  Апостольської  Столиці  звіт  з  детальним  описом  гонінь  на  християн,  здійснюваних  атеїстичним  режимом.

По  десяти  роках  за  Збручем  отець  Макарій  нарешті  повернувся  до  рідного  краю,  до  кінця  1930-х  перебуваючи  у  монастирях  Львова,  Краснопущі  й  Варшави. Не  гаючи  часу,  активно  займався  наукою – зокрема  дослідженням  історії  славного  василіанського  Чину,  наслідком  чого  стала фундаментальна  чотиритомна  монографія  «Велика  реформа  Чина  св.  Василія  Великого  1882 р.»  (1933 – 1938 рр.).

Окремої  уваги  заслуговує  праця  отця  Макарія  на  ниві  галицької  журналістики, адже  від  1933 до 1935 р. йому  випало  сповняти обов’язки  редактора  українського  католицького  часопису  «Місіонар» (повна  назва – «Місіонар  Пресвятого  Серця  Ісусового») – провідного  релігійного  видання,  випуск  якого  започаткував  наприкінці  ХІХ ст. тодішній  ігумен Онуфріївського монастиря  у  Львові  о. Андрей  Шептицький (1865 – 1944),  майбутній  галицький  митрополит. Журнал,  що виходив  під  опікою  отців-василіан,  дуже  швидко  завоював  популярність  серед  галицької  авдиторії,  пік  котрої  припав  саме  на  1930-ті  рр.  Напередодні  совєцької  окупації  краю  наклад  «Місіонаря»  становив  близько  50 тис. примірників. Що  й  казати,  і  в  цій  царині  скромний  чернець зміг  впоратися  на  відмінно.

Своїм  добросовісним  служінням  протягом  чотирьох  десятиліть  отець  Каровець заслужив  аби  його  ім’я  згадували  в  числі  найвизначніших  подвижників  Чину  св.  Василія  Великого.  «У праці був ревний і запальний. Боронив Божі права і національні ідеали» – коротко  підсумував  отець  Дам'ян  Богун.

Відомості  про  останнє  десятиліття  життя  отця  Макарія  Михайла  Каровця,  ЧСВВ,  доволі  розпливчасті.  Відомо,  що  на  межі  1930 – 1940-х  рр.  він  обіймав  посаду  ігумена  монастиря  Воздвиження  Чесного  Хреста  Господнього  у  Бучачі,  де,  мабуть,  отця  й  застали  Друга  світова  війна  та  більшовицька  окупація. З початком радянсько-німецької війни старий  священик  знов  покинув  рідну  Галичину,  цим  разом  перебравшись  до  Братислави  (Словаччина).  Чи  був  переїзд  пов’язаний  з  бойовими  діями,  чи  з  потребою  допомогти  тодішньому  пряшівському  владиці  Павлові  Петру  Гойдичу (1888 – 1960),  ЧСВВ,  та  іншим  співбратам  розбудовувати  нову  василіанську  провінцію  на  словацьких  теренах – не знаємо  достеменно.

Помер  отець  Макарій  у  Братиславі  21 квітня 1944 р.,  залишивши  по  собі  добру  пам’ять  дбайливого душпастиря,  вірного  сина  Церкви і палкого  патріота  своєї  батьківщини.

Олександр  ШЕЙКО

Біографії римо-католицьких  священиків,  репресованих  радянською  владою //З архівів  ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. – 2003. – Вип. 2 (21). – С.395 – 396 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:http://history.org.ua/JournALL/gpu/gpu_2003_21_2/156.pdf;
Богун Д. О. Макарій (Михайло) Каровець, ЧСВВ//Місіонар Пресвятого  Ісусового  Серця:  Український  католицький  часопис. – грудень 1999. – № 12 (86). – С.343 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________12_1999;
Вибір з «Пом’яника» Чину Св. Василія Великого – квітень//Офіційна сторінка  згромадження  василіян  у  Польщі  [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.bazylianie.pl/?option=com_content&view=article&id=254;
Забзалюк Д. Душпастирська служба  українських  військових  формацій  першої  половини  ХХ ст.:  Монографія. – Львів, 2012. – 188 с. [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: file:///C:/Users/Олександр/Downloads/UL0000012.PDF;
Коротка історія  «Місіонаря»//Місіонар:  Український  католицький  часопис. – квітень 1997. – № 9 (54). – С.3 – 4 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________04_1997;
Національно-політична діяльність  Чину//Офіційна  сторінка  згромадження  василіан  у  Польщі  [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:http://www.bazylianie.pl/?option=com_content&view=article&id=241;
Порайко І. Братство  українських  січових  стрільців  в  60-річчя  УСС//УСС:  1914 – 1974. – Філядельфія,  – С.25 – 37 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://halychyna.ca/USSTOC/USStextRev1.pdf;
Рубльова Н. С. Каровець Михайло//Енциклопедія сучасної  України [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9914;
Терещук Г. 115 років журналу  «Місіонар»//Радіо  Свобода [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.radiosvoboda.org/a/24570353.html;

Немає коментарів:

Дописати коментар