За
усмішкою святої Матері Терези часто ховалося велике страждання: про це
розповів її біограф албанський священик Луш Джерджі, генеральний вікарій
Католицької Церкви в Косово.
«Ця свята дуже багато страждала, вона бачила страждання і робила з
них скарб: страждання, принесені в жертву Господу. Перш за все вона
показала приклад того, як силою віри і натхненням любові можна йти
вперед навіть у найважчих ситуаціях. Для Матері Терези вірити означало
шукати. Вона шукала безперервно: починаючи від першого поклику Господа –
упродовж шести років у віці від 12 до 18 років. Вона продовжувала
шукати Господа як Лауретанська монахиня, вона шукала Господа у
ближньому, а ближнього – в Господі. Вірити означає шукати: це
відкритість в усіх напрямках. Вона шукала не тільки в Євхаристії. Вона
сама казала мені: «Було б занадто мало для нас, християн, дізнаватися і
любити Ісуса у Євхаристії». Але від Євхаристії треба переходити до
трапези людини, також прокаженої і вмираючої. Надія для Матері Терези не
була порожнім словом: для неї надіятися означало надавати сенс
стражданням, хресту тих, хто жив без будь-якої надії. Їй вдалося увійти в
морок усього, що становило абсурдність відсутності будь-якого права,
крім права на страждання і на смерть, геть позбавлену гідності. Мати
Тереза говорила: «Вони жили як тварини, але вмирають, немов ангели,
повертаючи собі в останній момент гідність і усмішку»».
Упродовж свого життя Мати Тереза переживала і «ніч духа». О. Луш
Джерджі знав про це, але не був уповноважений розкривати зміст її
листів, поки постулатор процесу канонізації не вибрав уривки з цих
листів. Деякі слова «жахають», зізнається священик. Так, Мати Тереза
наче кидала виклик Богові, кажучи: «Я знаю, Ти мене любиш, але не даєш
ніякого знаку. Я готова навіть увійти в пекло, щоби бути Тобі угодною».
Розповідаючи священикові про свій стан, Мати Тереза наводила
порівняння: «Це ніби гра мами з дитиною: мама ховається, а дитина йде її
шукати. У певний момент її хвилювання посилюється, і вона кличе: «Мамо,
мамо, ти де?», – і потім вибухає плачем, не знаходячи її. Тоді мама
виходить зі схованки і каже їй: «Синку, я тут, йди до мене!». «Так Ісус
поступав зі мною впродовж довгих років, – розповідала Мати Тереза. – Він
так зі мною грав, а в кінці сказав: «Терезо, ти ж знаєш, що ми завжди
разом».
Містичний досвід Матері Терези допомагав їй зберігати вірність у
мовчанні, в темряві, в ситуаціях, в яких не було відповіді. Вона
зверталася до Ісуса словами: «З Тобою, Ісусе, і для Тебе».
«Я згадую, – розповідає дон Луш, – як одного разу після довгого
поклоніння Пресвятим Дарам вона взяла мене за руку і, побачивши мою
розгубленість, сказала: «А тепер підемо провідати бідних». Після
повернення вона повела мене знову в каплицю, і ми разом поклонялися
Ісусові. Потім вона глянула на мене своїми допитливими очима й запитала:
«Тобі подобається Ісус з нашого району?». Річ у тім, що у всіх, кого
вона вітала, обдаровувала ласкою, всі, кому простягала руку і насамперед
давала відповідь, – у всіх вона визнавала і любила Ісуса: не тільки у
Євхаристії, а й у вигляді людини, що страждає до крайності».
«Тільки любов врятує світ», – говорила свята Тереза Калькутська,
підтверджуючи це своїми справами: будучи найбіднішою жінкою у світі,
вона допомагала всім, віддаючи своє серце і своє життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар