«Останнє
інтерв’ю Папи Бенедикта ХVІ, довжиною з цілу книжку, яке в англомовному
перекладі вийде в листопаді, стане останнім доповнення до великого
корпусу писемних творів Папи-емерита», - пише на сторінках «The First Things» Майкл Баґґот. На думку автора, це – привід задуматись над спадщиною Бенедикта ХVІ.
Баґґот готується у випадку смерті Папи-емерита організувати групу
людей, яка на площі св. Петра в Римі триматиме транспарант «Dottore
della Chiesa subito!» - Доктор Церкви – вже! Подібно, як після смерті
св. Івана Павла ІІ люди прийшли на ту площу із транспарантами «Santo
subito!» (Святий – вже!).
Автор пояснює, що титул Доктора Церкви, як передумову включає не
тільки святість, але й видатний внесок у богослів’я Церкви. Але такий
внесок у богослів’я, який не став тільки здобутком вузького кола
професійних богословів, а отримав аудиторію набагато ширшу від цього
вузького кола. Баґґот стверджує, що важко собі уявити богослова після ІІ
Ватиканського Собору, який вніс більше від Бенедикта ХVІ у богослів’я і
чиї твори би були цікаві для широкого кола читачів. Героїчна
працьовитість, мужність і смиренність, з якими Папа-емерит здійснював
своє пастирське послання, вказують на святість, якою просякненна
діяльність цього інтелектуального гіганта, який без сумніву заслужив уже
титул Доктора Церкви.
Кардинал Йозеф Ратцінґер уже був великим богословом, коли у квітні
2005 р. був обраний Наслідником св. Петра. Його книга «Вступ до
християнства» вже стала однією з фундаментальних богословських книг
нашого часу. Як довголітній глава Конгрегації у справах віри, з 1981р.
він курував питання відповіді Церкви на гарячі проблеми часу.
Він зіткнувся з насильницькими протестами проти себе в 1988 р. в
лекторії Еразмус, де ЛГБТ активісти верещали, коли він мав говорив про
світло і тіні сучасної біблійної екзегези, «Зіґ Хайль!», «Наці Раці!»,
«Інквізитор, забирайся додому!», «Нацистська свиня!», «Антихрист!». Тоді
він терпляче це все вислухав, а після цього рішуче підкреслив потребу
громадського діалогу із спірних питань.
Ратцінґер постійно підкреслював неспроможність сучасного секуляризму,
протиставляючи йому альтернативу – радість християнського учнівства.
Він діяв у апостольському авторитеті, ніколи не ображаючи своїх
опонентів.
Автор описує своє здивування сказом ЗМІ, яким вони зустріли обрання
Папи Франциска. Майкл Баґґот, описуючи свої зустрічі із паломниками в
Римі після обрання Франциска, із сумом констатує, що багато хто з них
хвалить Франциска на шкоду Бенедикта: скромний Франциск врятував нас від
зажерливого Бенедикта, народний Папа врятував нас від страшного
доктринального диктатора, душпастир Франциск врятував нас від жахливого
богослова.
Всі ці наклепи на Бенедикта, Франциско-манія, на думку автора статті,
спрямовані тільки на одне – заставити католиків забути досягнення
Бенедикта ХVІ. Але ще одна потаємна ціль цього – возвеличити Франциска,
як анти-Бенедикта, а Бенедикта, як анти-Франциска, щоб посіяти розкол в
Церкві.
Саме тому, на переконання автора, не слід піддаватися на подібного
роду маніпуляції, а зберігати вірність Церкві Христовій. Саме тому, пише
автор, коли Господь покличе до Себе вірного свого працівника у Своєму
винограді Йозефа Ратцінґера, він вийде на площу св. Петра в Римі, щоб
скандувати «Dottore della Chiesa subito!»
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар