ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Євангеліє від Йоана 16,15–23
Боже Слово. «Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете,
ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі
обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А
вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті
про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє
ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не
будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки
попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я».
Роздуми. Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті
завдасть великого болю і журби Його перестрашеним учням. Він пробував
їх підготувати до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і
знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після
Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо
чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та
в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і,
будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа
Ісуса.
Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і
повинен викликáти в нас почуття особистої відповідальності за поширення
Христового Євангелія – якщо не по всьому світі, то принаймні там, де ми
живемо. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як
це гарно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені»
(Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні,
чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати
особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь
ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що
нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.
Цитата-свідчення. «Співвідповідальність вимагає
зміни менталітету, особливо щодо ролі мирян у Церкві, яких слід вважати
не “співпрацівниками” духовенства, а особами справді
“співвідповідальними” за буття і діяльність Церкви. Отже, важливо, аби
зріле і віддане мирянство було об’єднане, здатне зробити свій особливий
внесок у місію Церкви» (Папа Венедикт XVI, до Католицької Акції, 10 серпня 2012 р.).
Молитва. Насити нас милістю Твоєю вранці, щоб ми
раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких
засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. Хай з’явиться
Твоїм слугам Твоє діло, і слава Твоя їхнім дітям. І ласка Господа, Бога
нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його – діло
рук наших! (Псалом 90(89), 14–17).
Місійні завдання:
1. Особисто / в сім’ї. Подумаймо, щó ми як сім’я
зробили за минулий рік для того, аби наша парафія зростала. Скажімо
парохові, яку особисту відповідальність у парафії ми готові взяти на
себе.
2. У парафії. Подумаймо, якою є система організації
волонтерства у парафії і як її можна покращити, щоби парафіяни відчули
свою особисту відповідальність за життя парафіяльної спільноти.
3. Поза парафією. Розкажу іншим, за що я відповідаю в парафії і чому саме до неї ходжу (що мені найбільше подобається).
Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми
покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та
парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього
випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього
святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і
ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми
рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія
нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя,
нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює
межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.
Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою
молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого
Святого Духа.
Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас,
охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали
свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній
спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків
удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і
єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й
Синові, Утішителю, слава Тобі!
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар