— Це якась патологія, яка існує не лише у
нас, але також і за кордоном. Вагітність узагалі не може бути причиною
шлюбу, тому що причиною шлюбу є любов, любов чоловіка і жінки, оскільки
метою подружнього життя, яку визначає канонічне право, є спільнота двох
осіб. Любов, тобто єдність і народжування дітей. Єдність, яка має в собі
досить глибокий зміст: любити одне одного, турбуватися одне про одного.
Любов проявляється в тому, щоби
піклуватися про спасіння, тобто про всі аспекти життя. І потім плодом
цього, але також і завданням, метою подружнього життя є народження і
виховання дітей.
А коли хтось приходить, бо «залетіла» і
це потрібно якось узаконити, коли береться під увагу, «що люди скажуть»,
«щоби люди не подумали, що дитина зачалась поза шлюбом» — тоді
абсолютно інша мета переслідується. Отже, це неправильно, це перше.
Друге. Співжиття перед одруженням — це
ознака незрілості, тому що любов вимагає вільності. Вільність — це
самопосідати, тобто володіти собою, панувати над собою, керувати собою. Я
завжди подружжям наводжу у приклад вершника. Вершник — це розум,
вуздечка — це сила волі, кінь — це почуття емоції, тіло, похоті. І образ
вільної людини — це тоді, коли вершник керує конем. Образ невільної
людини — це тоді, коли кінь керує вершником. Раб — це коли кінь керує
вершником, коли почуття, похоті, весь цей вогонь, який є в людині,
перевершує розум розуміння і відбуваються ці стосунки. А раб любити не
може, тому що раб не може вибирати. І якщо все так починається, то це
загроза того, що буде потім важко любити. Це не означає вироку, але це
величезна загроза. Тоді людина намагається якось усе виправдати і
починає жити в брехні. Тобто все починається від брехні. Це друге.
І третє. Ти не знаєш, чи він буде твоїм
чоловіком, чи вона буде твоєю дружиною. Тобто ти свого роду ризикуєш.
Уявіть собі, що хтось лягає на операційний стіл, а лікар повідомляє:
«Знаєш, я спробую, але всі ті, кого я оперував, тобі, на жаль, нічого не
можуть сказати, бо вони померли». Тобто всі мої зв’язки, які в мене
були, завершилися тим, що ми розійшлись…
Не означає, якщо там уже в когось
сталося, то це вже все, вирок, кінець. Люди змінюються, але це
неправильно; тим більше є Божа заповідь, що не будеш дивитися з
пожадливістю на чужу жінку. Якщо вона не є твоєю жінкою, тобто нема
шлюбу, то вона чужа жінка. До моменту, доки ви не зв’язані Божим
благословенням і шлюбом, ви — чужі люди, і тому це перелюб.
Щодо нешлюбної вагітності. Причиною
шлюбу має бути любов одне до одного і бажання жити разом ціле життя.
Шлюб — це спільнота чоловіка і жінки на ціле життя, де мають піклуватися
одне про одного, і з цього подружжя мають народитися діти. Причина
шлюбу — бажання створити подружжя.
Натомість коли вже з’являється дитина,
тобто вагітність, це вже своєрідний примус: страх перед батьками чи
страх перед родичами, чи встид прямий або опосередкований. Якщо чоловік є
чоловіком, то він буде свідомий свого обов’язку перед дитиною.
Відповідальність перед дитиною виникає не після того вже, коли вона
зачалася. Відповідальність з’являється раніше: коли він знає, що з цього
може народитися дитина. Ну хіба хтось не знає, що з цього родяться
діти?
Відповідальність завжди розпочинається
заздалегідь. Не тоді я відповідальний, коли розбив автомобіль
«по-п’яному», але моя відповідальність розпочинається тоді, коли я сідав
за стіл, бачив алкогольні напої, знав, що буду їхати автомобілем і взяв
склянку, і подумав, що це тільки трошки.
Ось тут розпочинається відповідальність.
Те саме стосується відповідальності за дитину: вона з’являється у той
момент, коли коли чоловік чи жінка наважуються на співжиття. А коли вже є
вагітність — це вже обов’язок чоловіка, батька піклуватися про свою
дитину.
Джерела: SLOVO TODAY
Немає коментарів:
Дописати коментар